До Міжнародного дня боротьби з епілепсією.

Кожен другий понеділок лютого (8 лютого 2021р.) міжнародна громадськість відзначає Міжнародний день боротьби з епілепсією (International Epilepsy Day), який проводиться з 2015 року, за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Міжнародний день епілепсії покликаний звернути увагу суспільства на проблему епілепсії, розширити можливості людей з епілепсією, поліпшити якість їхнього життя, покликаний підкреслити, що:

* епілепсія все ще залишається “прихованою хворобою” через стигматизацію таких пацієнтів;

* епілепсія – піддається лікуванню, проте 40% людей, що живуть з епілепсією в економічно розвинених країнах, не отримують належного лікування. Більше 70% людей, що живуть в країнах з низьким рівнем доходу, зовсім не забезпечуються необхідними препаратами від епілепсії;

* відсутність лікування накладає величезний фінансовий тягар на національні системи охорони здоров’я;

* розвиток досліджень епілепсії та вдосконалення законодавства залишаються ключовими питаннями в поліпшенні якості життя людей з епілепсією.

Епілепсія – (слово “епілепсія «походить від грецького терміна, що означає» бути захопленим зненацька”) — хронічне неврологічне захворювання, що виявляється в схильності організму до раптового виникнення судомних нападів. Історична назва хвороби в слов’янських країнах зветься як «падуча».

За оцінками ВООЗ, понад 65 мільйонів людей живуть з епілепсією у всьому світі, однак епілепсія виліковна, це не обов’язково довічний діагноз.

Для захворювання характерні повторювані напади. Ці напади проявляються у вигляді короткочасних мимовільних судом в будь-якій частині тіла або по всьому тілу і іноді судоми супроводжуються втратою свідомості і втратою контролю над функціями кишечника або сечового міхура, а також можливі напади з порушенням свідомості без судом, з різними порушеннями чутливості, зору, поведінки з/без порушення свідомості, також можуть бути напади без зміни свідомості.

Від спокійних і продуманих дій людей, що знаходяться поруч залежить ступінь травматизації хворого під час нападу і своєчасність виклику кваліфікованої медичної допомоги при необхідності. Епілептичний напад, навіть якщо він виник не вперше, є досить сильною стресовою ситуацією як для самого пацієнта, так і для оточуючих (сім’ї, друзів, колег і т.п.).

Епілепсія може починатися в будь – якому віці – від дитячого до літнього і старечого, і тільки у незначної частини пацієнтів епілепсія є «спадковим» захворюванням. Найчастіше причиною захворювання є різні пошкодження головного мозку (травми, інсульти, інфекції, метаболічні порушення) і/або генетичні фактори.

Лікування епілепсії, повинно проводитися фахівцем в області епілепсії. Лікування епілепсії проводиться протиепілептичними препаратами, ефективність лікування цього захворювання становить близько 70%. У разі недостатньої ефективності застосовуються також:

* Нейрохірургічне лікування                                                                                                      * Стимуляція блукаючого нерва                                                                                  * Кетогенна дієта                                                                                                        * Глибока стимуляція мозку

Основним завданням для епілепсії є дестигматізація пацієнтів з епілепсією. Стигматизація (від грец. στíγμα – «ярлик, тавро») — таврування, нанесення стигми. Стигматизація є навішуванням соціальних ярликів. У цьому сенсі стигматизація – зв’язування будь-якої якості (як правило, негативного) з окремою людиною або групою людей, хоча цей зв’язок відсутній або не доведений. Стигматизація є складовою частиною багатьох стереотипів, в суспільному сенсі означає вид відносин між ганебним суспільним якістю і стереотипом – очікуваним ставленням до нього, що задає нездатність до повноцінного суспільного життя через позбавлення права на суспільне визнання.

Саме розповсюдження адекватної інформації про епілепсію для зменшення рівню всіх проявів стигматизації і є основним завданням Дня епілепсії.  Джерело:http://amnu.gov.ua;   np.pl.ua                                                   Підготував інструктор із санітарної Дзензур К.І.

Всесвітній день боротьби проти раку: 5 факторів, що викликають захворювання

    4 лютого, в усьому світі відзначається День боротьби проти раку. Метою цього міжнародного дня є підвищення усвідомлення про рак як один із найстрашніших захворювань сучасності, а також залучення уваги до запобігання, виявлення та лікування цього захворювання. При виявленні ракової пухлини на ранніх стадіях можливе успішне лікування.   Найбільш поширені типи раку серед чоловіків і жінок відрізняються один від одного: П'ять основних факторів, що викликають рак:
  1. Ожиріння
Надлишковий рівень інсуліну, властивий людям з ожирінням, стимулює розвиток ракових пухлин в кишківнику або підшлунковій залозі.
  1. Алкоголь
Зловживання алкоголем збільшує ризик розвиток пухлини ротової порожнини, гортані та стравоході, печінки, молочної залози і товстої кишці (у чоловіків).
  1. Тютюн
Куріння може викликати рак легенів або рак ротової порожнини. При вдиханні диму хімікати проникають в кров і транспортуються по всьому тілу.
  1. Робоче місце
Робочі обов'язки деяких людей зобов'язують їх контактровать з небезпечними канцерогенними речовинами. Наприклад, у працівників фарбувальної промисловості рак сечового міхура знаходять частіше, ніж у інших людей.
  1. Ультрафіолет
Ультрафіолетове сонячне випромінювання є основною причиною виникнення раку шкіри. Ультрафіолетове світло в солярії також шкідливе. Нагадаємо, вчені провели нове дослідження, результати якого показали, що оральний секс може призвести до раку гортані. На даний момент вже відомо, що виникнення 43% ракових захворювань можна було б запобігти своєчасною діагностикою і увагою до власного здоров’я.         Інструктор із санітарної освіти      Дзензур К.І.          

“Зимові” правила харчування: час змінювати раціон

Так само, як на зміну осені приходить зима, так і наш організм з настанням холодів переходить на «енергозберігальний» режим. Допомогти йому в цьому        можна, правильно вибравши зимове харчування. Стосовно зими (з 22 листопада по 21 січня), то в цей період в їжі повинен переважати солоний смак (як основний), гострий — доповнювальний, допускаються гіркий і кислий, небажаний — солодкий. Взимку найбільш активні нирки та сечостатева система. В цей сезон можна дозволити собі солоні продукти, які допоможуть ниркам добре працювати. Однак слід пам’ятати, що солоні продукти — це не сіль, яка, навпаки, шкодить: погано виводиться з організму й викликає каменеутворення в нирках. З настанням холодів і зменшенням світлового дня у багатьох з’являється пригнічений настрій, стан сонливості та постійне бажання що-небудь перекусити — дуже поширені «симптоми зими». Це відбувається в результаті уповільнення обміну речовин і зменшення вироблення серотоніну — гормону позитивного настрою. Щоб виправити це, потрібно перебудувати свій раціон і дотримуватись «зимових» правил харчування. 1. Білкова їжа допоможе захистити організм від інфекцій. Чергуйте прийом продуктів, що містять білки тваринного (птиця, м’ясо, риба, сир, яйця) і рослинного походження (горох, квасоля, соя). Кілька разів на тиждень робіть собі рибні дні. 2. Сезонні овочі: морква, капуста, буряк, цибуля, картопля — містять багато вітамінів. 3. Злаки: цільнозернові каші, хліб необхідні нашому організму як «повільні вуглеводи», що здатні поступово віддавати енергію. Якщо у вас є схильність до набору зайвої ваги, вживайте вуглеводи в першій половині дня. 4. Вітаміни як ніколи необхідні взимку, вони керують нашим настроєм і самопочуттям. Вітамін D. Влітку, коли шкіра отримує достатню кількість ультрафіолету, організм не відчуває нестачі у вітаміні D. У зимовий час недолік цього вітаміну допоможуть заповнити молочні продукти (чи яйця) і печінка тріски. Вітамін E — сильний антиоксидант, захищає шкіру від зимової негоди. Міститься в горіхах (волоський, фундук, кеш’ю), соняшниковій, оливковій та соєвій олії. Вітамін А підтримує імунну систему, нормалізує обмін речовин. Вітамін А — жиророзчинний, для його засвоєння, в їжу необхідно додавати олію. Найбільше вітаміну А міститься у моркві. 5. Замість солодощів — сухофрукти. Цукор і солодощі на його основі дуже неприйнятні взимку. Вживаючи їх, з організму йдуть вітаміни і мінерали, зокрема, селен і цинк. Замініть солодощі сухофруктами та медом, які зміцнять ваш імунітет, поліпшать травлення, додадуть бадьорості та життєвої енергії. 6. Приправи в зимовому раціоні: перець, часник, кардамон, коріандр, гвоздика, імбир — ці приправи мають «зігрівальну» властивість і якнайкраще підходять для приготування їжі цього сезону. 7. Пийте достатньо води. На перший погляд здається, що влітку наш організм потребує більшої кількості рідини, ніж взимку. Однак, насправді, в зимовий час організм повинен отримувати не менше 1–1,5 л води (залежно від вашої ваги). До цього об’єму не входять всі інші напої, такі як чай, компот тощо, які ви випиваєте протягом дня. Не забувайте про те, що в будь-який час року потрібно залишатися фізично активним. Помірна фізична активність покращує обмін речовин, додає енергії. Підготував фельдшер з санітарної освіти Дзензур К.І.

Всесвітній день допомоги хворим на проказу 30 с і ч н я

Відзначається з 1954 року щорічно 30 січня (за іншими даними – в останню неділю січня). Цей день засновано 1953 року французьким громадським діячем Раулем Фоллеро, який присвятив усе життя боротьбі з хворобою Хансена — лепрою.

         Лепра (хвороба Ганзена або застаріле проказа, фінікійська хвороба, хвороба Святого Лазаря) — тяжке хронічне інфекційне захворювання, яке спричинене збудником мікобактерії Mycobacterium leprae hominis. Джерелом зараження є хвора на лепру людина. Лепра є хронічним інфекційним захворюванням, що вражає периферичні нерви й шкіру, не передається при простому дотику хворого. За статистичним даними, в осіб, що зазнали небезпеки зараження лепрою, дійсно занедужують від 5% до 10%, тому що, на щастя, більшість людей має достатній рівень імунітету від збудника цієї хвороби. Небезпека захворювання зростає при тривалому контакті з ураженою проказою шкірою. Однак треба зауважити, що шляхи зараження лепрою досі залишаються предметом дискусії – є теорії про зараження повітряно-крапельним шляхом, через шкіру, воду, ґрунт та навіть теорія генетичної схильності до хвороби.

Лепра була відома ще з глибокої давнини. Нею переважно хворіли у країнах Близького Сходу. Вже тоді будували для хворих окремі поселення закритого типу, де хворі повільно вмирали.

Хвороба характеризується різноманіттям клінічних проявів. Спочатку на тілі людини з’являються бурувато-жовті плями, особливо на обличчі, кінцівках, сідницях. Насамперед у хворого з’являється пляма на спині, зовсім нечутлива на дотик. Пізніше, ці плями перетворюються на горбики та вузлики діаметром до 3 см, синюватого кольору. Обличчя хворого стає схожим на “лев’ячу морду” — зморшки та складки на обличчі поглиблюються, ніс потовщується, різко виступають надбрівні дуги. Брови та вії випадають. Хвороба може розвиватися і прогресувати до 15 років.

Загалом, при загостреннях лепри, якщо її не лікувати, може наступити смерть.

Чинниками, що можуть провокувати розвиток прокази, є низький рівень життя та санітарної культури, хронічні шкідливі захворювання — алкоголізм та наркоманія, часті вірусні інфекції. Імунітет до лепри відносний. Однак його можна підсилити завдяки вакцинації БЦЖ.

Інкубаційний період хвороби становить від 6 місяців до 7 років.

Є декілька класифікацій лепри, проте виділяють дві основні групи —лепроматозну та туберкулоїдну.

Виявити хворобу можна тільки за допомогою лабораторної діагностики. Дослідження проводять із зіскребу висипу, у сироватці крові, у біоптатах шкіри тощо.

Лікування здійснює тільки лікар. Зараз в арсеналі лікарів є ефективні препарати, які при сучасній діагностиці забезпечують повне одужання  протягом 3-х років.

Щодо профілактики — то вона полягає в дотриманні санітарно-гігієнічних правил: треба часто мити руки, уникати подорожей в ті країни, де зафіксували лепру, щоб уникнути небажаних контактів з можливими носіями або хворими на проказу.

У наш час проказа зустрічається головним чином у тропіках і субтропіках, у районах з більш холодним кліматом вона рідка.

   Джерело: ubny-cml.pl.ua;    www.dilovamova.com

   Підготував фельдшер із санітарної освіти    Дзензур К.І.

ЗИМОВИЙ НАСТРІЙ: ЯК ПІДТРИМАТИ СЕБЕ В СЕЗОН ЗАСТУД І ЕМОЦІЙНОГО ЗАНЕПАДУ

Зимовий період характерний гострими респіраторно-вірусними інфекціями, епідеміями грипу, загальним занепадом. Якщо звернути увагу, прогулюючись по вулиці, можна помітити, що кожен другий чхає, шмаркається або кашляє. Причин такої поведінки насправді багато, що потрібно зробити, щоб зберігати здоров'я і бадьорість духу посеред зими. Причини погіршення загального стану взимку
  • Опалювальний сезон
  • Перегріви
  • Переохолодження
  • Масові скупчення людей у закритих приміщеннях
  • Несерйозне сприйняття свого стану
  • Нехтування правилами особистої гігієни
  • Відсутність правильного режиму харчування і водного балансу
  • Короткий світловий день
Поговоримо про все в деталях Опалювальний сезон При включенні батарей, повітря у приміщеннях нагрівається і характерне своєю сухістю. Тому слизова носоглотки пересихає. Тобто, відключається найважливіший наш захист від попадання вірусної інфекції, немає продукції слизу, яка природним чином вимиває вірус з організму. Щоб уникнути цього, необхідно проводити часті вологі прибирання, або розвішувати вологі рушники/речі на батареї, або ж придбати зволожувач повітря. Це були загальні заходи застереження. Так само існує більш дешевий і доступний метод зволоження слизових оболонок носоглотки - це закапування сольовими розчинами і вживання достатнього обсягу рідини протягом дня. Перегріви і переохолодження пов'язані з не коректним підбором одягу. Якщо ви одяглися занадто тепло, потієте, то найменший протяг, ваш ворог. Так само, якщо ви одяглися зовсім не по погоді, і вже перестаєте відчувати свої кінцівки. Загальне переохолодження тіла, промоклі ноги, загрожують більш серйозними захворюваннями, ніж ГРВІ. За цим, якщо ви вийшли на вулицю і зрозуміли, що одягнені зовсім не по погоді, не лінуйтеся, краще поверніться додому і переодягніться. Це значно збільшить ваші шанси залишитися здоровим. Масові скупчення людей у закритих приміщеннях Зимова погода значно зменшує можливість нашого перебування на свіжому повітрі. Прогулянки на вулиці скорочуються, а ось у торгово-розважальних центрах збільшуються. У всіх центрах природно є система вентиляції приміщень, але вона дуже далека від ефекту перебування на вулиці. Тільки вдумайтеся який обмін вірусами йде серед масового скупчення людину. Хтось чхнув, кашлянув, висякався і крапля слизу потрапила на іншу людину. Несерйозне сприйняття свого стану Чомусь прийнято вважати, що якщо у нас з'явився нежить , болить горло, загальна слабкість, але при цьому немає температури, значить це несерйозно. І можна йти далі на роботу, до навчальних закладів, їздити у громадському транспорті і т.д. Ну а якщо навіть і з'явилася температура, можна випити диво пакетик швидкої дії, і бути кілька годин у працездатному стані. Але люди перестали мислити глобально. Ви ж зі своїми соплями, кашлем йдете в колектив, де можете заразити велику кількість людей, які принесуть додому вірус і заразять ще більшу кількість населення. Загалом, від одного необдуманого вчинку починаються масові епідемії. Нехтування правилами особистої гігієни Після приходу з вулиці, перед прийомом їжі, необхідно мити руки і обличчя. Вдома обов'язково переодягатися у домашній одяг, так як віруси можуть чіплятися і переноситися на ваших речах. Обов'язково мити овочі і фрукти перед вживанням. Якщо ви застудилися, носите марлеву маску або одноразову, навіть перебуваючи вдома, якщо з вами живуть ще люди, які не захворіли. Маску повинні носити тільки хворі і міняти її через певні проміжки часу, щоб не поширювати свій вірус по приміщенню, здоровим людям маска не допоможе. Немає сенсу носити її на вулиці, віруси не є небезпечними на відкритому повітрі. Відсутність правильного режиму харчування і водного балансу У зимовий час, нам хочеться зігрітися, включаємо режим «ведмедика». Ми починаємо процес енергозбереження та накопичення жиру, тобто хочеться гарячої, жирної, дуже калорійною і важкої їжі. Просту воду не п'ємо, так як вона не допомагає зігрітися, тільки чаї, кава та інші зігріваючі напої. Навантаження на шлунково-кишковий такт іде колосальне. Практично всі сили організму йдуть на переробку важкої їжі, яка потім довго перетравлюється і починаються процеси гниття, які. у свою чергу, послаблюють наш організм і він стає більш схильний до всіх захворювань. Вода, яка необхідна для нормального функціонування кожної нашої клітини, у чистому вигляді перестає потрапляти, ще один стрес. Нехватка вітамінів.   Що потрібно робити, щоб не хворіти?
  • Постійне провітрювання приміщень
  • Зволоження повітря, або слизових оболонок носоглотки
  • Прогулянки на свіжому повітрі. Якщо є можливість пройтися пішки і уникнути громадського транспорту, максимально скористайтеся ним.
  • Мийте руки, обличчя і свіжі овочі, фрукти, які вживаєте
  • При перших проявах застуди, ізолюйте себе від суспільства, викликайте лікаря
  • Випивайте потрібну кількість води з розрахунку на вашу масу тіла
  • Не забувайте про правила здорового харчування. Вживайте достатню кількість овочів, фруктів, злаків, м'яса, риби і молочних продуктів.
  • Зверніться до фахівця, який підбере вітамінні препарати саме для вас. Плюс розпише і пояснить вам режим харчування.
  • Пийте вітамінні чаї із калиною, малиною, лимоном, імбиром, вони, крім усього іншого, ще додають відчуття тепла і комфорту.
  • Висипайтеся, обіймайтеся, займайтеся сексом...
Ваше здоров'я і самопочуття залежить безпосередньо від ваших дій. Ставтеся серйозно до свого організму. Не займайтеся самолікуванням, у 90% випадків, це викинуті гроші, а найнеприємніше - похитнулося здоров'я і нерви. Препаратів існує маса, але вони можуть вам, як і поліпшити самопочуття, так і погіршити всі проблеми. Звертайтеся за допомогою і консультацією до фахівців. Будьте здорові.           Інструктор із санітарної освіти                                                                     Дзензур К.І.    

1 грудня Червона стрічка, співчуття та надія на майбутнє: Що потрібно знати про Всесвітній день боротьби зі СНІДом

Увесь світ сьогодні приділяє максимальну увагу боротьбі з пандемією коронавірусу. На тлі цього важливо не забувати, що, на жаль, є й інші загрози. І деякі з них більш серйозні, ніж Covid-19.

 Україні станом на початок 2020 року проживає понад 250 тис. ВІЛ-інфікованих людей. Понад 80 тис. із них, згідно з даними проекту METIDA, не знають про свій статус. 

Ще кілька фактів: 

1. В Україні тільки в жовтні цього року 160 людей померли від СНІДу. Тільки цього місяця, за даними ЦОЗ, зареєстровано 1244 нові випадки ВІЛ-інфекції, у 268 осіб діагностували СНІД.

Статистика щодо шляхів передачі ВІЛ-інфекції у жовтні 2020 року є такою: 

- гетеросексуальний – 660;
- гомосексуальний – 37;
- парентеральний – 540;
- вертикальний – 130;
- невідомий – 5.

2. Згідно з даними представництва ЮНЕЙДС, 63% усіх людей, які живуть із ВІЛ, проживають у шести регіонах України: Дніпропетровська, Одеська, Миколаївська, Донецька, Київська області та місто Київ. 

3. Україна залишається одним із лідерів серед країн Європи за темпами поширення ВІЛ-інфекції. 

ВІЛ/СНІД. Запитання та відповіді

Що таке ВІЛ?

Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ). Він інфікує клітини імунної системи, руйнуючи або порушуючи її функції. Інфікування ВІЛ призводить до прогресивної деградації імунної системи і, як наслідок, – до імунодефіциту. 

Що таке СНІД?

Синдром набутого імунодефіциту (СНІД). Цей термін використовують щодо останніх стадій ВІЛ-інфекції. 

Як передається ВІЛ?

- Під час незахищеного сексуального контакту.

- Під час переливання зараженої крові.

- Під час використання нестерильних голок і шприців.

Також може передаватися від матері до дитини під час вагітності, пологів і грудного вигодовування.

Навіщо потрібен тест на ВІЛ? 

Щоб вчасно розпочати необхідне лікування, яке потенційно може продовжити життя на довгі роки, а також щоб не допустити передачі ВІЛ іншим людям.

Чи є ліки від ВІЛ?

Ні, таких ліків немає. Однак завдяки належній антиретровірусній терапії прогресування ВІЛ в організмі можна уповільнити.

Джерело: 112.ua/golovni-novyni;  uk.wikipedia.org;

Підготував фельдшер із санітарної освіти       Дзензур К.І.