Життя з ВІЛ

Всесвітній день боротьби зі СНІДом уперше відзначався 1 грудня 1988 року з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я, після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров’я всіх країн пролунав заклик до соціальної терпимості та розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІДу. Вірус імунодефіциту був офіційно відкритий 5 червня 1981 року в Центрі контролю захворювань Сполучених Штатів Америки. Синдром набутого імунодефіциту в останні десятиліття поширюється зі швидкістю епідемії. Інфіковані вірусом клітини людини залишаються з цим вірусом до кінця свого існування. Основні особливості вірусу: розмножується тільки в імунних клітинах — Т-лімфоцити крові; мінливість, яка наприклад, у порівнянні з вірусом грипу вища в 30–100 разів; змінюється не тільки у різних хворих, а навіть у одного і того ж хворого в різний час, що є однією з основних причин відсутності вакцини проти СНІДу; непростий склад; не стійкий до навколишнього середовища, особливо до різних хімічних та фізичних чинників, гине після оброблення 700-процентним спиртом через 10 хвилин, при кип’ятінні — миттєво, швидко знищується під впливом захисних ферментів організму. Саме цим і зумовлена неможливість інфікування ВІЛ у побуті, через посуд, постіль, рушники, під час обіймів, рукостискань тощо. Неможливо інфікуватись і від укусів комах. ВІЛ передається:
  • під час статевих стосунках без засобів захисту або з засобами захисту низької якості;
  • унаслідок вживання наркотиків ін’єкційним шляхом, при використанні одних і тих же шприців та голок;
  • від матері до дитини під час вагітності або грудному вигодовуванні (вертикальний шлях передачі).
Інфіковані можуть почувати себе здоровими багато місяців і навіть років, так звана стадія безсимптомного носійства вірусу. Це залежить від імунної системи організму. Імунна система здорової людини, як правило, справляється з опортуністичними хворобами. У разі, коли під дією вірусу імунна система не спрацьовує, ці хвороби починають розвиватися.

Як жити з ВІЛ?

Як довго живуть з ВІЛДіагноз ВІЛ для багатьох є великим шоком, але не є причиною опускати руки. Люди хочуть знати, як жити з ВІЛ далі. ВІЛ-інфекція — це не вирок до смерті. Зараз ВІЛ-інфекція розглядається як хронічного захворювання, але лише в тому випадку, якщо захворювання діагностоване на ранньому етапі і інфікований проходить послідовне лікування. Ситуація стала краще після введення комбінованої терапії. Фахівці говорять про те, що ВІЛ-позитивні люди, які приймають антиретровірусні препарати, можуть прожити більше ніж одне десятиліття. Незважаючи на сильні побічні дії медикаментів, стан імунітету значно поліпшується. Навіть при ВІЛ-діагнозі люди можуть дивитися в майбутнє і не втрачати віри, точно так само, як і здорові можуть здобувати освіту, освоювати професії і виходити на пенсію. Як люди живуть з ВІЛ Пам’ятайте, що повноцінне життя неможлива без самоповаги. Неповага до самого себе може бути легко відмічено оточуючими вас людьми. Зовсім недавно ВІЛ-позитивні люди були позбавлені можливості заводити дітей, але сьогодні планування сім’ї з діагнозом ВІЛ цілком реально. Ймовірність того, що дитина заразиться від ВІЛ-позитивної матері становить менше одного відсотка. Головною запорукою здорового дитини є чітке дотримання профілактичних заходів. Придбати ВІЛ дитина може в утробі матері, в процесі пологів і під час годування грудьми. Для зниження ризику передачі ВІЛ-інфекції від хворої матері дитині, вагітна жінка проходить антивірусну терапію, а при пологах роблять кесарів розтин. ВІЛ-позитивні люди повинні дотримуватися ряду правил безпечного сексу і поведінки. Так вони зможуть захистити від зараження не тільки своїх близьких, але і себе. Адже зараження іншими інфекціями може сильно вплинути на процес лікування ВІЛ і зробити негативний вплив на імунну систему.

Життя з ВІЛ: — відповідальність хворого

Головна роль у боротьбі з ВІЛ-інфекцією відводиться антиретровірусної терапії, основне завдання якої — скоротити кількість вірусу в організмі, зміцнити і відновити імунітет, не допустити розвитку Сніду. Успіх може бути лише у разі комплексних зусиль лікарів і самого хворого. Адже від того, наскільки дбайливо людина поставиться до свого здоров’я, залежить результат лікування в цілому.

Захворіти і не хворіти

Безумовно, одного разу і назавжди поставлений діагноз змушує носія ВІЛ-інфекції переглянути свій спосіб життя. Потрібно визначитися, кого інформувати про свій статус, як убезпечити близьких від зараження, себе від інфекцій, так просто як жити далі. Найголовнішим завданням ВІЛ-позитивної людини стає максимально дбайливо ставитися до власного здоров’я.

Позбутися страхів

Легко сказати, важко зробити. Заручитися надійною психологічною підтримкою для людини, яка довідалася про носійство ВІЛ, — надзвичайно важливо. Адже в 95% випадків поінформована лікарем про свій статус носій ВІЛ-інфекції відчуває важкий стрес, навіть шок. До тривозі і природним страхам може швидко приєднатися депресія, пацієнт втрачає всякий інтерес до життя. Багато починають зловживати наркотиками, алкоголем, намагаючись забути про свою проблему. Цим вони лише наближають той момент, якого так бояться. Не допустити цього допоможуть професіонали центрів психологічної допомоги ВІЛ-інфікованим, які сьогодні працюють майже в кожному місті. Не відмовляйтеся від підтримки близьких — вони допоможуть вам відчути, що життя з ВІЛ не закінчується.

Життя з ВІЛ починається з їжі

Один з головних чинників успішного лікування – правильне харчування. Організм повинен отримувати норму всіх необхідних поживних речовин, вітамінів і мінералів, щоб зміцнити імунну систему. Так, при ВІЛ-інфекції у раціоні повинно бути як можна більше білків, а саме м’яса, птиці, риби, бобових, горіхів, молочних продуктів, а також якомога більше овочів і фруктів. Крім того, на користь піде і прийом мультивітамінів – вони допомагають сповільнити процес зниження імунітету.

Нічого шкідливого

В ідеалі потрібно відмовитися від куріння і вживання алкоголю, хоча ці шкідливі звички ніяк не впливають на ВІЛ. Вони послаблюють імунітет, який і так знаходиться під прицілом вірусу. Прийом наркотиків при ВІЛ-інфекції абсолютно неприпустимий. Якщо людина вживає важкі кошти, наприклад, героїн, який пригнічує імунну систему, їй стає подвійно важче боротися з вірусом. Крім того, пропадає апетит, може початися виснаження, і ВІЛ буде прогресувати.

Убезпечити інших

ВІЛ-позитивна людина зобов’язаний використовувати презерватив під час сексу з двох головних причин:
  • щоб не заразити свого партнера;
  • і заодно уберегти себе від захворювань, що передаються статевим шляхом.
Справа в тому, що більшість венеричних хвороб набагато гірше лікуються у ВІЛ-інфікованих, викликаючи більше ускладнень, ніж у інших пацієнтів. Наприклад, при зниженні імунного статусу набагато вище ризик передачі і швидкого розвитку сифілісу. А вірус папіломи людини (ВПЛ) підвищує ризик розвитку раку шийки матки або прямої кишки. Оберігатися потрібно навіть парі ВІЛ-позитивних партнерів. В даному випадку великий ризик реінфекції — зараження новим підвидом вірусу, внаслідок якого захворювання може розвиватися швидше.

Ранками і вечорами

ВІЛ-інфікованим необхідно особливо суворо стежити за особистою гігієною, так як розвиток бактерій провокує безліч захворювань, які на тлі зниження імунітету можуть розквітнути швидко і сильно, в свою чергу не давати предмети особистої гігієни іншим людям. Варто рідше користуватися громадським транспортом, бувати в місцях скупчення людей, особливо в період епідемії ГРЗ, завжди мити руки після вулиці і відвідування туалету.             Підготував інструктор з санітарно – освітньої роботи                                     Дзензур К.І.

Небезпечна сибірка: симптоми, лікування та профілактика

Сибірка: джерела зараження та шляхи передавання Сибірка — це гостра інфекційна хвороба тварин і людини, збудником якої є споротвірна бактерія Bacillus anthracis. Існує три форми сибірки: шкірна, легенева, кишкова. Переважає шкірна форма, рідше — легенева і кишкова з явищами сепсису (гниття). Спори бактерій сибірки можуть довгий час зберігатись у ґрунті й активізуватися у результаті повені, злив, зсувів. Людина може інфікуватись від контакту зі шкірою та вовною зараженої тварини або споживаючи інфіковане м'ясо. Основне джерело інфекції — хворі домашні травоїдні тварини: велика і дрібна рогата худоба. Тварини заражаються, з’ївши траву, інші корми або випивши інфікованої води. На сибірку найчастіше хворіють люди, які працюють із тваринами та тваринними продуктами — кістками, вовною, шкурою, м’ясом. Сибірка не передається від людини до людини.   Спори бактерій сибірки можуть роками зберігатись у ґрунті Шляхи передавання інфекції:
  1. Контактний — через пошкоджену шкіру або слизові оболонки під час догляду за хворими тваринами: - під час обробки туші, зняття шкури і поховання трупів загиблих тварин; - із зараженим спорами сибірки ґрунтом під час земляних робіт.
  2. Аліментарний — через приготування і вживання їжі із м’яса, отриманого від хворих тварин.
  3. Аерогенний (повітряно-пиловий) — шляхом інгаляції спор.
  4. Трансмісивний — через укуси комах (ґедзів, мух, комарів).
Симптоми сибірки Середня тривалість інкубаційного періоду захворювання становить 2-3 дні, можливі коливання від кількох годин до 8-14 діб. Захворювання починається гостро: в перші години — температура тіла різко підвищується до 38-40 градусів і виникає слабкість. Зараження крові (сепсис) може розвинутися унаслідок будь-якого способу зараження. Симптоми: - сильний головний біль; - висока температура; - загальне нездужання; - карбункул зі швидким наростанням набряку та свербіж (за ураження шкіри); - сильні колючі болі у грудях (у разі легеневої форми); - задуха (у разі легеневої форми); - діарея з домішками крові (у разі кишкової форми); - ріжучі болі в животі (у разі кишкової форми); - блювота з домішками крові (у разі кишкової форми). Якщо лікування розпочинається вчасно, хворі одужують. У рідкісних випадках перебіг хвороби ускладнюється кишковою, легеневою або септичною формами. Захворювання має важкий перебіг і може призвести до смерті хворого. Тож за найменшої підозри на сибірку негайно зверніться до лікаря.   Якщо вчасно розпочати лікування – хворі одужують Лікування сибірки Лікування відбувається виключно в умовах стаціонару. Медики рекомендують не застосовувати антибіотики чи будь-які інші препарати для самолікування чи профілактики без консультації лікаря. За найменшої підозри на будь-яку форму зараження потрібна негайна госпіталізація Як уникнути інфікування сибіркою:
  1. Купуйте м’ясо та м’ясопродукти лише в місцях, де якість продуктів контролюють.
  2. Люди, які переробляють та реалізують м’ясо, м’ясопродукти чи будь-яку тваринницьку сировину, зобов’язані дотримуватися гігієнічних норм, щоб убезпечити себе та інших.
  3. Виконання ветеринарно-санітарних правил під час догляду за тваринами.
  4. Забій домашньої худоби лише з дозволу ветпрацівників.
  5. Упорядковане захоронення трупів тварин.
  6. Ветеринарний контроль хутряної та шкіряної сировини.
  7. Контроль захворюваності тварин.
  8. Знищення заражених трупів тварин.
  9. Щеплення тварин проти сибірки.
  10. Отримання особами, які мали контакт із хворими тваринами або сировиною від хворих тварин, екстреної профілактики антибіотиками.
Підготував  інструктор із санітарно – освітньої роботи         Дзензур К.І.

Ще раз про ботулізм

Всього з початку 2018 р. в Україні вже  захворіло на ботулізм  97 осіб, 8 із них померли. Випадки ботулізму були зареєстровані майже у всіх регіонах України.   В Черкаській області зареєстровано 7 випадків захворювання на ботулізм з 8 потерпілими, що обумовлено вживанням м’ясних домашніх консервів без термічної обробки, а також в’яленої та копченої річкової риби (плотва, лящ) домашнього приготування, з них 1 в м.Черкаси.   Нагадуємо: ботулізм — як правило, виникає у зв’язку із вживанням консервованих м’ясних продуктів, особливо домашнього виготовлення, в’яленої та копченої риби, овочевих, грибних консервів, ковбаси, балика тощо.   За токсичними властивостями ботулінічний токсин переважає всі відомі токсини інших мікробів.   В шлунку і кишківнику ботулотоксин не тільки добре зберігається, а й значно підвищує свою біологічну активність при дії ферментів трипсину і панкреатину.   Спори збудника  містяться у ґрунті. Паличка ботулінуса широко розповсюджена у навколишньому середовищі. Джерелом її є людина і тварина. Спори ботулінуса відрізняються надзвичайно високою стійкістю проти дії фізичних і хімічних факторів.  Висока концентрація кухонної солі не впливає на ботулотоксин.   Симптоми ботулізму проявляються не так різко як при інших харчових отруєннях, зазвичай перші прояви захворювання з’являються на 2-3-ій день після вживання забрудненого харчового продукту.   Нагадуємо, що найчастішими симптомами ботулізму є:
  • порушення зору (двоїння або туман в очах),
  • неврологічні розлади: невиразність мови, може бути важко ковтати, відчуття сухості в роті, м'язова слабкість;
  • загальна інфекційна інтоксикація: пронос, блювота, може незначно підвищитись температура, біль в животі;
  • пригнічення функції дихальних м'язів, внаслідок чого за відсутності терапії смерть настає від дихальної недостатності;
  • у дітей симптоми ботулізму можуть проявлятися у вигляді апатії, відмови від їжі, тривалого плачу, а також м'язової слабкості.
  Цікавим є той факт, що при споживанні кількома людьми одного і того ж продукту, захворіти на ботулізм можуть не всі. Це пояснюється тим, що збудник ботулізму розмножується в продукті «гніздами», а не рівномірно  у всьому продукті.   Лікування – тільки в умовах стаціонару - введення протиботулінічної сироватки.   Основною профілактикою ботулізму є ретельне очищення від ґрунту грибів, овочів, фруктів перед консервацією, правильна розробка туш тварин та риб, дотримання технології консервації (найкраще способом автоклавування).   Шановні Черкащани! Найкращий спосіб захистити своє здоров’я – утриматися від споживання їжі, якість якої споживачу невідома. Вкотре повторюємо, що до факторів ризику належать споживання в’яленої, солоної та консервованої риби, консервів та виробів з м’яса, приготовлених з порушенням технологічних вимог.   Не варто купувати сиро в’ялену рибу та  консерви домашнього виготовлення з рук чи на стихійних ринках.   В жодному разі не слід споживати консерви бомбажні, деформовані.   Перед використанням домашні консерви слід піддавати повторній термічній обробці методом кип’ятіння протягом 30 хвилин.   КНП «Черкаський міський інформаційно-аналітичний центр медичної статистики та здоров’я ЧМР»

Звіт роботи виїзної служби за ІІІ квартали 2018 року

Перебуває на обліку 76 хворих. Здійснено виїздів первинних 76, повторних 418, всього 494.
Хворі по нозологіям
злоякісні новоутворення 51
цереброваскулярні захворювання 17
ішемічна хвороба серця 2
захворювання суглобів 3
прогресуючі неврологічні захворювання 3
 
Виїзди по нозологіям Первинний Повторний
злоякісні новоутворення 51 342
цереброваскулярні захворювання 17 38
ішемічна хвороба серця 2 5
захворювання суглобів 3 21
прогресуючі неврологічні захворювання 3 12

Міжнародний день людей похилого віку

    Другий місяць осені починається з особливої дати.  1 жовтня у всьому світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку, проголошений Генеральною Асамблею ООН, а в Україні це також і День ветерана. Україна, як повноправний член ООН, підтримала ініціативу міжнародного співтовариства і з 1991 щорічно відзначає цей день. Рішення про щорічне відзначення в Україні Міжнародного дня громадян похилого віку та створення належних умов соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, одиноких непрацездатних громадян затверджено урядовою постановою від 26 вересня 1997 року № 1066 «Про щорічне відзначення Міжнародного дня громадян похилого віку».  Відповідно до Указу Президента України від 24 вересня 2004 року № 1135/2004 1 жовтня Україна відзначає і День ветерана. Цей день – не лише можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливими і милосердними до найповажнішої частини суспільства. Це і привід до роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, взаємозв’язку поколінь. За міжнародною класифікацією, особою похилого віку вважається той, хто досяг 65 років. Таких у світі нині - понад 629 мільйонів, тобто майже кожна десята людина на Землі. До 2050 року число їх у багатьох розвинених країнах збільшиться вдвічі, а загальна кількість складе 2 мільярди осіб. Ми мало замислюємося над тим, хто ж такі "особи похилого віку", чим маємо завдячувати їм. Передусім, це люди, які піднялися на найвищі вершини життя, з яких воно бачиться більш реальним, без оман. Їхнє найбільше багатство – досвід, знання, вміння, мудрість. Але найголовніше, що це покоління тих, хто на фронті чи в тилу, вистояли і зробили найбільший внесок у розгром гітлерівського фашизму. Цього не маємо забувати. Це люди, найбільше багатство яких - досвід, знання, уміння, мудрість. Нинішні «літні люди» є останніми носіями класичної культури межі ХІХ-ХХ століть, того часу, в якому понад усе були честь, вихованість, толерантність - ті духовні якості, завдяки яким вони гідно пройшли крізь всі жахи тоталітаризму, голодоморів, репресій та війн. Великий подвиг захисників і визволителів нашої держави назавжди збережеться в пам'яті українського народу. Кожен з нас береже в душі щиру гордість за батьків і дідів, які захищали країну, глибоку вдячність тим, хто вистояв і переміг у війні, хто віддав своє життя в ім'я миру і спокою, не доживши до сьогоднішніх днів. Ми схиляємось перед доблесними ветеранами. Від усього серця бажаємо Вам миру, добра і щастя! Бажаємо всім міцного здоров’я, добра, радості, довголіття, миру та злагоди у ваших душах. Нехай в цьому стрімкому світі завжди по-особливому світиться родинний теплий вогник – вічне джерело наснаги й любові. Із святом Вас!!! Підготував інструктор з санітарно-освітньої роботи   Дзензур К.І.